МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ПРО ПОРЯДОК НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДОДАТКОВОЇ   ВІДПУСТКИ ОДИНОКИМ МАТЕРЯМ

      Лист від 26.07.2010 р. Ng 2650/0/10-10/13

 

      На виконання доручення прем'єр-міністра України М. Азарова від 15.07.2010р. N 43065/1/1-1 О Міністерство праці та соціальної політики України розглянуло в межах компетенції звернення <……> щодо неузгодженості в чинно­му законодавстві норм стосовно працюючих жінок, які ма­ють дітей, та повідомляє.

     Частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких ма­терів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквіда­ції підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

     Тобто в разі надання працівницею, яку в установленому порядку було попереджено про подальше звільнення (пункт перший частини першої статті 40 КЗпП України), висновку з медичної установи про необхідність домашнього догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку робото­давець не може звільнити таку жінку на підставі статті 184 КЗпП України.

     Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює та має двох чи більше дітей віком до 15 ро­ків або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й У разі тривалого перебування матері в лікувальному за­кладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, або одному з прийомних батьків надається щороку додаткова оплачува­на відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

      За наявності декількох підстав для надання цієї відпуст­ки її загальна тривалість не може перевищувати 17 кален­дарних днів.

      Що стосується надання соціальної додаткової відпустки одиноким матерям, то визначення «одинока мати» наведе­но в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 Р 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів» та . 5 частини тринадцятої статті 1 О Закону України «Про відпустки»

      Так, згідо з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дидини або запис про батька зроблено в установле за вказівкою матері; удову; іншу жінку, яка виховує та утримує дитину самостійно.

      Оскільки пункт 5 частини тринадцятої стаття 10 Закону України « Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька , факт утримання (аліменти) для надання відпустки зазначення не має.   

      Отже право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; удова; жінка , яка виховує дитину без батька ( у тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька)

      Якщо жінка дійсно є одинокою матір'ю, тобто не пере­буває у шлюб а у свідоцтві про народження дитини відсут­ній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за її вказівкою, або вдовою, то вона має право на зазначену вище відпустку.

      Проблема виникає з наданням такої відпустки розлуче­ній жінці, жінці, яка виховує дитину без батька, у тому числі й жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстро­ваному шлюбі, і при цьому батько визнав дитину, та жінці, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не вси­новлено, оскільки батько в дитини є та в багатьох випадках спілкується з нею та бере-участь у вихованні.

       Більше того, стаття 157 Сімейного кодексу України ви­значає, що питання виховання дитини вирішується батька­ми спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дити­ни, зобов'язаний брати участь у їі вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

      Статтею 158 Сімейного кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визна­чає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

      У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

      Чинне законодавство не мІстить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, котра виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

      Тому для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред'явлено будь­який офІційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується вІдсутність участІ батька у вихованні дитини.

       Зокрема, такими документами, наприклад, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьків­ських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою ін­шою комісією, створеною на підприємстві, в установі, ор­ганізації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у ви­хованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

        Водночас слід зауважити, що інші види відпусток, уста­новлені для окремих категорій працівників, також надаються на підставі відповідних документів, зокрема для отримання щорічної основної відпустки працівником-інвалідом (І, ІІ або ІІІ групи) він має надати роботодавцю документ, що підтвер­джує встановлену йому групу інвалідності; додаткової від- пустки особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї та 2-ї категорій, - посвідчення ліквідатора; відпустки без збереження заробітної плати ветеранам праці, пенсіонерам за віком, інвалідам тощо, соціальної відпустки жінці, яка виховує дитину-інваліда або всиновила дитину, особі, яка взяла дитину під опіку, - документ, що підтвер­джує відповідний факт.

          За нормою статті 2 Закону України "Про відпустки» пра­во на відпустки забезпечується гарантованим наданням від­пустки певної тривалості зі збереженням на їі період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

        Відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та полога­ми за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

        На період перебування працівниці у відпустці для догля­ду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у тому числі до досягнення дитиною шестирічного віку) роботода­вець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на ро­боту жінки, яка перебуває у відпустці.

       Отже, посада працівниці, якій надано відпустку для до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною посадою, оскільки на період такої відпустки за працівницею зберігається робоче місце (посада). Тому у звіті про наявність вакантних посад на підприємстві, що подається до центру зайнятості, ця посада не вказується.

       З урахуванням зазначеного вище порушені питання вре­гульовані чинним законодавством та не потребують додат­кового врегулювання.

                                                                                                              Перший заступник міністра Л. Дроздова